Лекторій для старшокласників

«Те, що руйнує особистість»

(ВІЛ/СНІД)

Практичний психолог:Андрощук Т.О.

Скільки про СНІД не писали і не говорили, чомусь кожен з нас вважає, що ця хвороба існує де інде, тільки не поруч нас – не в моєму місті чи селі, не в моїй області, не в моїй країні . Проте статистика річ уперта, а ми з вами маємо нині страшні цифри: кожен 100-й мешканець України – ВІЛ інфікований. За даними ООН, щороку СНІД – «чума ХХ століття » забирає життя 5 млн. осіб. Зараз на планеті біля 150 млн. інфікованих це тільки офіційна статистика. Україна входить в пятірку у світі за темпами поширення цієї хвороби. Зараз за офіційною статистикою, ВІЛ, СНІД інфікованих в Україні біля 200 тис. осіб. Абсолютна більшість інфікованих ВІЛ особи віком 20 – 39 років. ВІЛ, як інші віруси, наприклад, грипу, герпесу, – дуже малий мікроорганізм, який не можна побачити за допомогою звичайного мікроскопу.

Що таке ВІЛ/СНІД?

Хоча поннятя ВІЛ і СНІД пишуться поруч їх значення принципово розрізняються.

ВІЛ

В – вірус;

І – імунодефіциту;

Л – людини;

СНІД

С – синдром – сукупність симптомів (ознак), що вказують на наявність якоїсь хвороби;

Н – набутого – неприродного для організму, набутого в процесі життя;

І – імуного – стосується імуної системи, яка забезпечує захист людини від хвороботворних організмів;

Д – дефіциту – відсутність захисної реакції імуної системи на проникнення в організм шкідливих бактерій;

ВІЛ- це вірус, який пригнічує імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, який виникає з ВІЛ на фоні ослабленого імунітету.

СНІД / ВІЛ був виявлений в Монтані в 1983 р. і Гало в 1984 р. Потрапляючи в організм людини, ядра вірусу проникають у цитоплазму клітин, де починається синтез вірусспецифічних ДНК (мінус-днк), а потім їхнього дзеркального відбиття – плюс-днк. Об’єднавшись і прийнявши кільцеподібну форму, вони утворять Днк копію вірусного генома, що переходить із цитоплазми в ядро інфікованої клітини і вбудовується в її геном.Розвиток захворювання може відбуватися по двох варіантах. У першому варіанті вірус, що проникнув у клітину, відразу приступає до «переналагодження» всіх технологічних процесів, що протікають у ній, і приступає до інтенсивного виробництва собі подібних. При цьому витрачаються всі матеріальні і енергетичні ресурси клітини, що приводить до її загибелі.

При другому варіанті вірус може затаїтися і почати впливати на клітину тільки внаслідок впливу якихось поки остаточно не встановлених провокуючих факторів. Ця форма бессимптомно інфекції, що протікає, називається латентною.

Велика частина імунологічних порушень при СНІДі виражається у виснаженні і загибелі Т-лімфоцитів. Вірус первинно може вражати не тільки Т-лімфоцити і макрофаги, але і клітини центральної нервової системи. У цьому випадку зараженою виявляється одна з 10-100 нервових клітин, тоді як у крові – лише одна з 10 000 клітин.

Останнім часом хвороба виявила характер світової епідемії. Вірус імунодефіциту можна виявити в слині, слизових виділеннях, крові, сечі і спермі зараженої людини. Хвороба розвивається при потрапленні інфекції в кров, може передаватися і статевим шляхом.

ЯК передається ВІЛ?

Виділяють три основні шляхи ВІЛ – інфекції:

1.Під час статевого акту.

2.При порушенні цілесності шкіри та проникнення інфікованої крові безпосередньо до кровоносної системи здорової людини, наприклад використання шприца чи голки із залишками крові.

3.Внутрішньоутробна передача ВІЛ плоду з током крові інфікованої матері або вже після народження через материнське молоко.

Інкубаційний період захворювання може тривати від 3-7 тижнів до 3-5 років і більше. Після проникнення в організм здорової людини вірус починає інтенсивно розмножуватися. Антитіла до ВІЛ можуть бути виявлені в крові людини вже через 4-8 неділь після зараження. У деяких хворих цей період затягується до року. Рівень антитіл до білкових субстанциій серцевини вірусу, а згодом і до білкового компонента його оболонки, починає швидко наростати. До цього процесу приєднується сероконверсія, тобто зниження концентрації антигену.

Якщо в крові залишилися тільки одні антитіла, а антиген не визначається, говорять про повну сероконверсію. Це період схованого плину інфекції. Зниження концентрації антитіл до білкових компонентів серцевини вірусу і підвищення рівня антигену в крові свідчать про несприятливий перебіг хвороби.

Наприкінці 4–5-ї неділі після зараження ВІЛ у хворого розвивається комплекс симптомів, аналогічних ознакам інфекційного мононуклеозу: температура тіла підвищується до 38,5–39,5 °С, починається ангіна, відзначається збільшення печінки, селезінки і різних груп лімфатичних вузлів. «Мононуклеозоподобна» реакція триває від 3 до 100 днів. Температура тримається тривалий час і не знижується при лікуванні відповідними препаратами.

Може розвитися гострий енцефаліт з розладом зору і слуху, з’являються діарея, пітливість у нічний час, швидка стомлюваність. Найбільш характерною діагностичною ознакою захворювання є збільшення ліктьових, пахвових і підщелепних лімфатичних вузлів. Порожнина рота при цьому залишається здоровою.

При кімнатній температурі вірус залишається активним у рідкому середовищі або у висушеному стані протягом 4–7 сут. При нагріванні до 57 °С вірус гине протягом 30 хв, а при кип’ятінні – протягом 5 хв. Підозра на Віл-інфікування виникає при збільшенні більш ніж одного лімфатичного вузла в більш ніж однієї лимфогруппи (крім пахової), що не зникає більше 6 тижнів. При цьому відзначається помірна хворобливість лімфатичних вузлів. Вони звичайно зберігають свою рухливість, а їхній діаметр коливається від 0,5 до 3 див, помірковано хворобливі (або безболісні), не пов’язані із клітковиною, рухливі, розміром від 0,5 до 3 див у діаметрі. Лимфаденопатия при Сніді звичайно зберігається більше 3 мес і розглядається як перехідна форма Віл-інфекції.

Легенева форма Сніду розвивається в 50-80% Віл-інфікованних і проявляється інтерстиціальною пневмонією, викликаною пневмоцистою Corinii. Нерідко це захворювання виступає в сполученні із саркомою Калоші.

Пневмонія протікає практично бессимптомно. Діагноз пневмонії встановлюють при рентгенологічному дослідженні, що виявляє слабку альвеолярно інтерстиціальную інфільтрацію. Поразка шлунково-кишкового тракту при Сніді викликають найпростіші з роду криптококків, дріжжеподобні гриби роду Candida, цитомегаловірус, мікобактерії туберкульозу, сальмонелла. Основним клінічним симптомом захворювання є вялотекуща діарея, що не припиняється протягом декількох місяців і приводить до втрати маси тіла і зневоднення організму хворого. У хворих знижується маса тіла більш ніж на 10% (один з найбільш частих клінічних симптомів вираженого СНІДу), розвиваються гастрит, кандидозний стоматіт, эзофагіт, а також інші хронічні інфекції (дизентерія). Шлунково-кишкова патологія нерідко ускладнюється геморрагиями, перфорацією, непрохідністю.

Церебральна форма СНІДу звичайно проявляється у вигляді вторинної інфекції центральної нервової системи (менінгіт, абсцеси головного мозку, гострий енцефаліт, що прогресує, рідше – у вигляді пухлини головного мозку. Хворі скаржаться на підвищення температури тіла, головний біль, загальмованість. У них послабляється пам’ять, іноді розвивається слабоумство, з’являються локальні невралгічні симптоми.

Найбільш ранньою ознакою Віл-інфікування можуть стати поразки шкіри, які найчастіше проявляються у вигляді саркоми Калоші, що ставиться до групи пухлин кровоносних судин. Этиологія хвороби не з’ясована. Приблизно вона має вірусну природу (мегаловіруси, вірус Эпштейна-Бappa, вірус простого герпеса).

СНІДом може активізуватися піогенна інфекція, що проявляється стрептодермією. У хворих Снідом також часто зустрічаються кропивниця (головним чином папулезная форма), облисіння (множинні осередкові поразки з вираженою тенденцією переходу в дифузійну форму), іхтіоз, тромбопеническая пурпуру, лейкоплакія і эозинофильный пустулезный фолликулит. У значній мірі ускладнюється плин псоріазу й екземи. Найбільш специфічними поразками шкіри є саркома Калоші і шанкриформная піодермія.

Діагноз «СНІД» установлюється на основі клінічних проявів і лабораторних даних і з великою ймовірністю підтверджується наявністю в осіб 30-55 років саркоми Калоші; лімфоми, этиологічно не пов’язаної з лімфогранулематозом і стійкої до проведеної хіміотерапії; пневмоцистит пневмонії; тривалої лихоманки неясної этиології; генералізованной лимфаденопатії неясного походження; хронічного діарейного синдрому, що зберігається більше 1-2 мес і є наслідком энтеробактеріоза, кокцидіозу, изоспоріоза, криптоспоридіоза; безпричинною втратою маси тіла хворого протягом місяця на 10% і більше; бронхіальним і легеневим кандидозом; виникненням ендогенних і екзогенних реінфекцій і суперінфекцій.

Антитіла до ВІЛ виявляються за допомогою серологічних методів діагностики: реакції іммуноферментного аналізу (ІФА), іммунофлюресценції, іммуноблоттінга і ін. Для виявлення вірусу застосовуються вірусологічні методи дослідження: посів крові або іншого матеріалу в культуру тканини, електронна мікроскопія, ланцюгова реакція (БЕНКЕТ) і ін. На практиці найчастіше прибігають до ІФА і іммуноблоттінгу, оскільки ці методи є найбільш доступними. При аналізі результатів реакції ІФА варто враховувати можливість неправдивих результатів, які можуть спостерігатися при ряді захворювань алергійного характеру, біохімічних зрушеннях в організмі, вагітності, алкоголізмі, пухлинах і ряді інших патологічних змін в організмі людини. За допомогою реакції іммуноблоттінга виявляються специфічні білки ВІЛ, виявлення повного набору яких підтверджує діагноз «СНІД». Досить часто СНІД важко діагностувати, тому що у хворих можуть не проявлятися ніякі симптоми, крім набрякання пахвових, шийних або потиличних лімфатичних вузлів. У цьому випадку хвороба протікає в’яло, але через якийсь час наступає різке погіршення самопочуття і швидка смерть. Вилікувати СНІД неможливо, тому він і є одним з найстрашніших захворювань у цей час. Рано або пізно захворювання обов’язково приведе до передчасної смерті.Закон України «Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення» гарантує громадянам високоякісну, кваліфіковану, анонімну та безкоштовну допомогу: консультації психолога, тестування на ВІЛ – інфекцію, передтестове та післятестове консультування, консультації інфекціоніста, огляд ВІЛ – інфікованих спеціалістами (генікологом, гірургом, терапевтом, дерматологовенерологом, невропатологом), надання стоматологічних послуг ВІЛ – інфікованим.

Поступає одне питання чому ні Уряд ні Президент, не робляд ніяких кроків адже це не пташиний грип не свинячий, від ВІЛ ліків немає. Навіть презирвативи в Україні коштують дорого. А у день памяті за ВІЛ інфікованими роздадуть по презирвативу і це все? Чому СНІД не обявлять епідемією він забирає набагото більше життів ніж грип. Напевно якби винайшли вакцину тодіб наша влада і оголосила епідемію. Адже підчас епідемії гроші легше відмити.

10 основних факторів, які необхідно знати про ВІЛ-інфекцію та СНІД.

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіцитулюдини — ВІЛ -призводить до смертельної хвороби — Синдрому набутого імунодефіциту людини. ВІЛ та СНІД невиліковні.

2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почувати себе добре довгі роки, будучи при цьому носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляцій ні та вагінальні — виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше віл-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо інфікування на ВІЛ.

6. Найбільш вразливі молоді люди, які вживають наркотики ін’єкційно, або мають сексуальні контакти з ін’єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватись через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі, та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров’ю.

7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.

8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров’я, і в першу чергу центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до — та після тестовим консультуванням.

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах, кашель та чхання.

10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ — це порушення прав людини.

Правила уникнення ризику ВІЛ-інфікування.

1. Стався до себе як до людини.

2. Уникай умов та ситуацій, які можуть наразити на можливість ВІЛ-інфікування — уникати пропозицій спробувати наркотиків, статевих контактів.

3. Сприймай дійсність такою, якою вона є, а не такою, яку хотілося б бачити.

4. Не починай надто рано своє статеве життя, дочекайся справжнього почуття, бо гарантія безпеки — вірність і здоровий партнер.

5. Не вживай наркотиків. Навіть для проби. Навчись говорити «ні» за будь-яких обставин. Навіть якщо людина чи компанія для тебе найважливіші, дорогі, а життя, здається, зайшло в глухий кут.

Завжди і тільки «ні — наркотикам».

6. Якщо на шкірі рук є ушкодження (тріщини, порізи, дерматит), і ти торкнувся чогось із слідом крові, то промий травмоване місце водою з милом, двічі продезинфіковані 5% розчином йоду, або 70% етиловим спиртом і наклади на рану антисептичну пов’язку. Пам’ятай: якщо виникла необхідність перелити кров, то потрібно перевірити донорську кров на наявність антитіл до ВІЛ. Згоджуйся на переливання крові лише у разі крайньої життєвої необхідності.

7. Для ін’єкцій завжди користуйтесь одноразовими інструментами (шприци, голки, внутрішньовенні системи).

8. Ніколи не користуйтеся чужими зубними щітками, лезами для гоління, іншими предметами особистої гігієни.

9. Пам’ятай, що зменшити власний ризик можна лише зменшивши ризик зараження інших людей, з якими ти спілкуєшся та живеш. Бо, як писав Публій Сір, людина зробила б значно менше помилок, якби знала, чого саме вона не знає.